Тухля — село Сколівського району Львівської області, яке розміщене в долині річки Опір на 6 кілометрів на північ від відомого гірськолижного села Славське. На півдні села в річку Опір впадають дві інші річки: Головчанка і Цигла. Населення села становить понад 2800 осіб.

З історично-архітектурних пам’яток слід виділити пам’ятник Івану Франку та «Франкова криниця». В селі НВК СЗШ-гімназія та церква.

Село Тухля відоме тим, що його описав І. Франко у своїй повісті «Захар Беркут». Франко про село писав: «Стародавнє село Тухля - се була велика гiрська оселя з двома чи трьома чималими присiлками, всього коло півтора тисячі душ. Село й присілки лежали не там, де лежить теперішня Тухля, але геть вище серед гір, у просторiй подовжнiй долинi, що тепер поросла лiсом i зоветься Запалою долиною».

Повість «Захар Беркут» була написана на основі народного переказу і, отже, скоріш за все має під собою реальне підґрунтя часів татаро-монгольських навал. Адже сама назва «Тухля» походить від смороду від трупів, що розповсюджувався з вузької ущелини, де було знищене  монголо-татарського військо. Тому в селі є камінь, яким перекривали гірський потік, що згубив татар.

Існує і інша версія походження назви села.  Згідно з цією версією колись  проходив через цю місцевість чоловік, йшов довго, тому дуже стомився і зупинився тут відпочити. А коли відпочив, то вже й нікуди не схотів йти, тому що йому дуже сподобалося йому це місце. З часом до нього пристали й інші люди, так і виникло поселення. І от незабаром прийшли сюди від правителя, що тоді володарював цими землями, чиновники, що переписували володіння господаря. І з самого початку натрапили на хату першого поселенця, бо стояла вона якраз біля дороги, зайшли до нього і питають: «Як село називається?». Чоловік відповідає: «Да ніяк не називається. Я йшов повз, ту охляв та лишився жити». Чиновники чи то недочули, чи помилилися, чи то навмисне так і записали – Тухля («охлянути» - «втомитися», «знесилити»).